бульозна емфізема легень

Что такое буллезная эмфизема легких, её причины, симптомы и лечение

Буллезная эмфизема легких  представляет собой разновидность эмфиземы – патологического состояния, при котором повышается содержание воздуха в легких. Впервые болезнь описана С.Бартолинусом в 1687 г. Буллезная эмфизема является одной из форм хронических заболеваний легких и развивается чаще у мужчин, особенно в возрасте после 55 лет или в младенчестве.

Буллезная эмфизема легких – это заболевание дыхательной системы, которое характеризуется чрезмерным растяжением альвеол (воздушных пузырьков, из которых состоят легкие) с разрушением их стенок.

При этом образуются крупные скопления воздуха больше 1 см – так называемые буллы, которые окружены здоровыми участками легких.

В последующем неповрежденные участи сдавливаются окружающими их буллами, что приводит к развитию ателектаза – спадания части легкого.

Эпидемиология

Данное заболевание встречается у представителей всех рас и народностей. Болеют чаще пожилые люди, особенно мужчины.

 В 90% случаев буллезная эмфизема лёгких развивается у курильщиков с 20-летним стажем, которые выкуривают 20 и более сигарет в день.

Подвержены опасности и пассивные курильщики, особенно дети, поскольку их дыхательная система окончательно не сформирована. Кроме того, болезнь может спонтанно возникать у детей в первые недели жизни на фоне слабого развития эластической ткани.
[wpmfc_short code=»immuniti»]

Происхождение болезни

В норме процесс вдоха в организме является активным и происходит за счет сокращения диафрагмы и других дыхательных мышц, а процесс выдоха – пассивным. При выдохе воздух выходит из легких за счет эластической тяги стенок альвеол, в которых содержатся эластические волокна.

Под действием повреждающих факторов происходит разрушение эластических волокон, из-за чего легким не хватает эластической силы, чтобы вывести весь воздух. Таким образом, после каждого выдоха часть воздуха остается в альвеолах. Этот воздух накапливается, оказывает давление на окружающие стенки альвеол, разрушая их, вследствие чего и образуются крупные пузырьки – буллы.

Размеры булл могут колебаться от 1 до 10 см и более. Буллы могут возникать как в одном легком, так и в обоих. Расположены они чаще ближе к поверхности органа, под плеврой, однако встречаются случаи и диффузного распространения.

Причины заболевания

Точная причина возникновения буллезной эмфиземы легких до сих пор не установлена, но диагностируют ряд факторов, способствующих ее развитию. 

Способствуют развитию буллезной эмфиземы такие факторы:

• Хронические заболевания дыхательной системы – бронхиальная астма, бронхоэктазы, хронический бронхит, пневмосклероз, пневмокониоз, саркоидоз легких;
• вредные привычки, в частности многолетнее курение;
• туберкулез – вторичный и легочные формы гематогенного;
• нарушения кровообращения в легких;
• генетические и наследственные нарушения – врожденный дефицит а1-антитрипсина;
• загрязненный атмосферный воздух, содержащий микрочастицы пыли, кадмия, оксидов азота;
• неблагоприятные условия труда, связанные с продолжительной работой в условиях повышенной запыленности воздуха.

Симптомы (признаки)

Буллезная эмфизема легких сопровождается как общими, так и специфическими симптомами. К общим признакам относят нарушения сна, быструю утомляемость, потерю массы тела, постоянное чувство слабости. Характерными специфическими симптомами являются:

• Нарастающая экспираторная одышка – при которой больному трудно сделать выдох (при этом он будто пыхтит). На ранних стадиях болезни одышка начинает развиваться при значительных физических нагрузках, однако в запущенных состояниях она может наблюдаться и в покое;
• кашель – сопровождающийся несильным выделением мокроты;
• болевые ощущения в грудной клетке;
• дыхание – становится более частым и глубоким;
• грудная клетка – по мере прогрессирования одышки увеличивается в размерах, приобретает цилиндрическую или бочковидную форму; межреберья выпирают, становятся широкими; ключицы также выпирают;
• цвет кожи – приобретает сероватый или синеватый оттенок.

Виды

Буллезная эмфизема классифицируется по распространенности булл:

• Солитарная – единичная булла;
• односторонняя локальная – буллы локализованы не более, чем в 2 сегментах одного легкого;
• односторонняя генерализованная – буллы расположены в 3 и более сегментах одного легкого;
• двусторонняя – буллы локализованы в обоих легких.

Диагностика

Диагностика буллезной эмфиземы основывается на клиническом обследовании и ряде инструментальных и лабораторных исследований.

• Сбор анамнеза – основное внимание уделяется наличию в анамнезе хронических заболеваний легких и вредных привычек, а также учитывается экологическая обстановка населенного пункта;
• осмотр – оценивается форма грудной клетки и цвет кожных покровов;
• перкуссия – направлена на выявление участков повышенной воздушности;
• аускультация – позволяет выявить характерные сухие свистящие хрипы;
• рентгенография, компьютерная томография – определяются очаговые участки повышенной воздушности, окруженные нормальной тканью (кольцевидные просветления);
• анализ газового состава крови – направлен на определение процентного состава в крови углекислого газа и кислорода;
• спирометрия – инструментальный метод исследования, позволяющий вычислить дыхательные объемы на вдохе и выдохе.

Дифференциальный диагноз

При постановке диагноза данные клинического, инструментального и лабораторных исследования позволяют дифференцировать буллезную эмфизему легких от таких заболеваний как:

• Бронхоэктатическая болезнь;
• диффузная эмфизема легких;
• хронический бронхит;
• пневмоторакс;
• пневмокониоз.

Лечение буллезной эмфиземы

Полноценное излечение от данного заболевания возможно только в случае устранения причины его развития.

Поэтому первостепенным моментом в терапии буллезной эмфиземы легких считается отказ от курения и других вредных привычек.

Для восстановления дыхательной системы полезны будут умеренные физические нагрузки. Однако стоит помнить, что чрезмерная нагрузка может не только не улучшить состояние, но и нанести вред здоровью. Поэтому необходимо следовать таким рекомендациям:

• В начале курса терапии дистанция прогулок по свежему воздуху не должна превышать 800-1000 м;
• совершать прогулки следует в умеренном темпе;
• при прогулках сохранять равномерное дыхание с удлиненным выдохом;
• при улучшении состояния допускаются подъемы на 2-3 этаж с сохранением равномерного дыхания.

В настоящий момент наиболее эффективным является хирургический способ лечения заболевания, однако в ряде случаев допустимо проведение медикаментозной терапии.

Рекомендуемыми препаратами являются:

• Бронхолитики – группа препаратов, устраняющих бронхоспазм (сальбутамол, беротек). Используются чаще в форме аэрозолей;
• глюкокортикоиды – препараты гормонов, вырабатываемых корой надпочечников (глюкокортикостероидов), или их синтетические аналоги (преднизолон). Оказывают противовоспалительное и бронхорасширяющее действие;
• диуретики – препараты, усиливающие выведение воды из организма (фуросемид). Назначаются в случае осложнения буллезной эмфиземы дыхательной и/или сердечной недостаточностью;
• антибиотики – применяются в случаях, когда эмфизема развилась на фоне заболеваний, вызванных бактериальной инфекцией.

Эффективной в лечении буллезной эмфиземы считается оксигенотерапия. Эта процедура предполагает ингаляции газо-воздушной смеси с высоким содержанием кислорода. Такой метод позволяет повысить содержание кислорода в крови, за счет чего увеличится его доставка к тканям и органам.

Хирургическое лечение

При диагностике буллезной эмфиземы у детей, а также в запущенных случаях, когда медикаментозная терапия не эффективна, рекомендуется проведение оперативного вмешательства.

На сегодняшний день такая операция выполняется с помощью высокоточного оборудования через небольшой разрез на поверхности грудной клетки, т.е. является малоинвазивной.

В наиболее тяжелых случаях, когда буллы в большом количестве расположены во многих участках легкого, требуется удаление легкого или его пересадка.

Народная медицина

Средства народной медицины направлены в основном на облегчение симптомов буллезной эмфиземы. Наиболее эффективными являются следующие методы:

• Употребление отваров и настоев лечебных растений (ромашки, листьев липы, мать-и-мачехи, шалфея, мяты, семян льна);
• аромотерапия с использованием масел лаванды, ромашки, бергамота;
• массаж грудной клетки, усиливающий отхождение мокроты.

Во что может перейти острая стадия воспаления гортани? Вся информация о симптомах и лечении фарингита.

Вы беспокоитесь о том, что детские воспалительные процессы в лёгких приведут к более сложным заболеваниям? Узнайте о возможных осложнениях после пневмонии у детей.

Перечисленные процедуры способствуют расслаблению гладкой мускулатуры бронхов и уменьшению накопления в них мокроты. Это помогает в лечении буллезной эмфиземы, возникшей на фоне хронических заболеваний легких, однако такие средства могут быть лишь вспомогательными.

Профилактика

Профилактика заболевания заключается, прежде всего, в отказе от курения. Кроме того, важно своевременно диагностировать и лечить любые заболевания дыхательной системы во избежание их перехода в хроническую форму.

Прогноз

При отсутствии лечения буллезной эмфиземы легких возможно развитие следующих осложнений:

• Спонтанный пневмоторакс – внезапный разрыв участка легкого с выходом воздуха и его накоплением в плевральной полости;
• легочная гипертензия – представляет собой повышение давления в сосудах легких, что создает дополнительную нагрузку на правые отделы сердца;
• правожелудочковая сердечная недостаточность – возникает на фоне прогрессирующей легочной гипертензии, когда сердце не способно работать и выталкивать кровь против высокого давления;
• асцит – проявление сердечной недостаточности в виде накопления свободной жидкости в брюшной полости и значительного увеличения живота в размерах за счет этого;
• отеки ног – появляющиеся преимущественно вечером и исчезающие к утру;
• присоединение инфекции – в связи с неспособностью дыхательной системы противостоять инфекции, процесс довольно быстро превращается в хронический, что усиливает дыхательную недостаточность.

Наиболее грозным осложнением заболевания является сердечная недостаточность. Эта патология неизбежно приводит к потере трудоспособности и смертельному исходу.

Заболевание опасно тем, что довольно скоро после его возникновения развиваются признаки дыхательной и сердечной недостаточности.

Однако при правильной и своевременной терапии с устранением причины заболевания возможно полное излечение.

Таким образом, при появлении у вас первых симптомов буллезной эмфиземы легких необходимо немедленно обратиться к врачу-пульмонологу, поскольку лишь своевременная диагностика и лечение позволят избежать тяжелых последствий заболевания.

Источник: https://pulmonologiya.com/bronhi/emfizema/bulleznaya.html

Бульозна емфізема легенів – причини, симптоми, діагностика та лікування

Бульозна емфізема легенів – локальні зміни легеневої тканини, що характеризуються деструкцією альвеолярних перегородок і формуванням повітряних кіст діаметром більше 1 см (булл). При неускладненому перебігу бульозної емфіземи легенів симптоми можуть бути відсутні аж до виникнення спонтанного пневмотораксу.

Діагностичне підтвердження бульозної емфіземи легенів досягається за допомогою рентгенографії, КТ високого дозволу, сцинтиграфії, торакоскопии.

При безсимптомній формі можливо динамічне спостереження; в разі прогресуючого або ускладненого перебігу бульозної хвороби легенів проводиться хірургічне лікування (буллектомія, сегментектомія, лобектомія).

Бульозна емфізема легенів – обмежена емфізема, морфологічну основу якої складають повітряні порожнини (булли) в паренхімі легені. У зарубіжній пульмонології прийнято розрізняти блеби (англ.

«Blebs» – бульбашки) – повітряні порожнини розміром менш 1 см, розташовані в інтерстиції і субплеврально, і булли – повітряні утворення діаметром понад 1 см, стінки яких вистелені альвеолярним епітелієм. Точна поширеність бульозної емфіземи легенів не визначена, однак відомо, що дане захворювання є причиною спонтанного пневмотораксу в 70-80% випадків.

У літературі буллезную емфізему легенів можна зустріти під назвами «буллезная хвороба», «буллезное легке», «помилкова / альвеолярна кіста», «синдром зникає легкого» і ін.

Причини бульозної емфіземи легенів

На сьогоднішній день існує ряд теорій, що пояснюють генез бульозної хвороби (механічна, судинна, інфекційна, обструктивна, генетична, ферментативна).

Прихильники механічної теорії висловлюють припущення, що горизонтальне розташування I-II ребер у частині людей призводить до травматизації верхівки легкого, викликаючи розвиток апікальної бульозної емфіземи.

Також існує думка, що булли є наслідком легеневої ішемії, т. Е. В розвитку бульозної хвороби бере участь судинний компонент.

Інфекційна теорія пов’язує походження бульозної емфіземи легенів з неспецифічними запальними процесами, головним чином, вірусними інфекціями дихальних шляхів. В цьому випадку локальні бульозні зміни є прямим наслідком обструктивного бронхіоліту, що супроводжується перерастяжением ділянок легкого.

Дана концепція підтверджується тим, що часто рецидиви спонтанного пневмотораксу трапляються в періоди епідемій грипу і аденовірусної інфекції. Можливе виникнення локальної бульозної емфіземи в області верхівки легкого після перенесеного туберкульозу. На підставі спостережень висунута теорія про генетичну обумовленість бульозної емфіземи легенів.

Описано сім’ї, в яких дане захворювання простежувалося у представників декількох поколінь.

Морфологічні зміни в легенях (булли) можуть мати або вроджене, або набуте походження. Вроджені булли формуються при дефіциті інгібітора еластази – a1-антитрипсину, наслідком чого є ферментативне руйнування легеневої тканини. Висока ймовірність розвитку бульозної емфіземи легень відзначається при синдромі Марфана, синдромі Елерса-Данлоса та інших формах сполучнотканинної дисплазії.

Доведено, що навіть пасивне куріння підвищує ймовірність розвитку бульозної хвороби на 10-43%. Іншими відомими факторами ризику виступають забруднення повітря Аерогенний поллютантами, димовими газами, летючими хімічними сполуками та ін .

; часті респіраторні захворювання, гіперреактивність бронхів, порушення імунного статусу, чоловіча стать та ін.

Процес формування булл проходить 2 стадії.

На першому етапі бронхообструкція, обмежені рубцово-склеротичні процеси і плевральні зрощення створюють клапанний механізм, що підвищує тиск в дрібних бронхах і сприяє утворенню повітряних бульбашок із збереженням міжальвеолярних перегородок. На другій стадії відбувається прогресуюче розтягнення повітряних порожнин за рахунок механізму колатерального дихання.

Класифікація бульозної емфіземи легенів

По відношенню до паренхімі легені розрізняють булли трьох типів: 1 – булли розташовані екстрапаренхіматозно і пов’язані з легким за допомогою вузької ніжки; 2 – булли розташовані на поверхні легкого і пов’язані з ним широкою основою; 3 – булли розташовані інтрапаренхіматозних, в товщі легеневої тканини.

Крім цього, булли можуть бути солітарні і множинними, одно- і двосторонніми, напруженими і ненапруженими.

За поширеністю в легкому диференціюють локалізовану (в межах 1-2-х сегментів) і генералізовану (з ураженням більше 2-х сегментів) буллезную емфізему.

Залежно від розміру булли можуть бути дрібними (діаметром до 1 см), середніми (1-5 см), великими (5-10 см) і гігантськими (10-15 см в діаметрі). Були можуть розташовуватися як в незміненому легкому, так і в легких, уражених дифузійної емфізему.

За клінічним перебігом класифікують буллезную емфізему легенів:

Симптоми бульозної емфіземи легенів

Пацієнти з бульозної хворобою легенів часто мають астенічну конституцію, вегето-судинні порушення, викривлення хребта, деформацію грудної клітки, гіпотрофію м’язів.

Клінічна картина бульозної емфіземи легенів визначається, головним чином, її ускладненнями, тому тривалий період часу захворювання ніяк не проявляє себе.

Незважаючи на те, що бульозної змінені ділянки легеневої тканини не беруть участі в газообміні, компенсаторні можливості легких довго залишаються на високому рівні. Якщо булли досягають гігантських розмірів, вони можуть здавлювати функціонують ділянки легкого, викликаючи порушення функції дихання.

Найбільш частим ускладненням бульозної хвороби є рецидивний пневмоторакс. Механізм його виникнення найчастіше обумовлений підвищенням внутрілегочного тиску в буллах внаслідок фізичного напруження, підняття важких предметів, кашлю, напруження. Це призводить до розриву тонкої стінки повітряної порожнини з виходом повітря в плевральну порожнину і розвитком колапсу легкого.

Ознаками спонтанного пневмотораксу служать різкі болі в грудній клітці з іррадіацією в шию, ключицю, руку; задишка, неможливість зробити глибокий вдих, нападоподібний кашель, вимушене положення. Об’єктивне обстеження виявляє тахіпное, тахікардію, розширення міжреберних проміжків, обмеження дихальних екскурсій.

Можливе виникнення підшкірної емфіземи з поширенням на обличчя, шию, тулуб, мошонку.

Діагностика бульозної емфіземи легенів

Діагностика бульозної емфіземи легенів грунтується на клінічних, функціональних і рентгенологічних даних. Курація хворого здійснюється пульмонологом, а при розвитку ускладнень – торакальним хірургом. Рентгенографія легень не завжди ефективна у виявленні бульозної емфіземи легенів.

У той же час, можливості променевої діагностики істотно розширює впровадження в практику КТ високого дозволу. На томограмах булли визначаються як тонкостінні порожнини з чіткими і рівними контурами. При сумнівному діагнозі упевнитися в наявності булл дозволяє діагностична торакоскопія.

Вентиляційно-перфузійні сцинтиграфія легких дозволяє оцінити співвідношення функціонуючої і виключеною з вентиляції легеневої тканини, що надзвичайно важливо для планування хірургічного втручання.

З метою визначення ступеня легеневої недостатності досліджується функція зовнішнього дихання.

Критерієм емфізематозних змін служить зниження OФВ1, проби Тиффно і ЖЁЛ; збільшення загального обсягу легких і ФОЕ (функціональної залишкової ємності).

Лікування і профілактика бульозної емфіземи легенів

Хворі з безсимптомним перебігом бульозної емфіземи легенів і першим епізодом спонтанного пневмотораксу підлягають спостереженню. Їм рекомендується уникати фізичного напруження, інфекційних захворювань.

Запобігти прогресуванню бульозної емфіземи легенів дозволяють методи фізичної реабілітації, метаболічна терапія, фізіотерапія.

При розвиненому спонтанний пневмоторакс показано негайне виконання плевральної пункції або дренування плевральної порожнини з метою розправленнялегені.

Залежно від вираженості змін, локалізації та розмірів булл їх видаленні може проводитися шляхом буллектоміі, крайової резекції, сегментектомію, лобектомія. Різні операції з приводу бульозної хвороби можуть виконуватися відкритим способом або з використанням відеоендоскопічних технологій (торакоскопічна резекція легені).

З метою попередження рецидиву пневмотораксу може здійснюватися плевродез (обробка плевральної порожнини йодованим тальком, лазерна або діатермокоагуляція) або плевректомія.

Профілактика бульозної хвороби в цілому аналогічна заходам щодо попередження емфіземи легенів. Необхідно беззастережне виключення куріння (в т. Ч.

Впливу тютюнового диму на дітей і некурящих людей), контакту з шкідливими виробничими і середовищні фактори, попередження респіраторних інфекцій.

Пацієнтам з діагностованою бульозної емфіземою легенів слід уникати ситуацій, що провокує розрив булл.

Источник: http://zdorovi.pp.ua/2018/03/14/bulozna-emfizema-legeniv-prichini-simptomi-diagnostika-ta-likuvannya/

Бульозна емфізема легень – що це таке, як проходить лікування та прогноз на дане захворювання –

Бульозна емфізема легенів що це таке? Багато хто на сьогоднішній момент задаються цим питанням. Насправді це захворювання дихальної системи, при якому спостерігається порушення дихання. Альвеоли (повітряні мішки легеневої тканини) розтягуються, що призводить до збою надходження кисню і виведення вуглекислого газу.

Всім відомо, що коли ми дихаємо, повітря проходить через ніс, а потім надходить у трахею і зрештою потрапляє в бронхи. Вдихуване повітря через бронхи рухається в легені. В результаті того, що вуглекислий газ погано виводиться з організму, а в кров надходить менше кисню, у хворого розвивається серцева недостатність.

У цьому випадку збільшені альвеоли запалюються, що призводить до їх розриву і обмеження функціонування легенів.

Причини виникнення захворювання

Що це таке бульозна емфізема легенів і як це захворювання виникає? У більшості випадків, люди з діагнозом емфіземи легень мають звичку палити.

Вірусні або бактеріальні інфекції легенів, такі як бронхіт також можуть призвести до бульозної емфіземи.

При хронічних бронхітах, бронхи, через які повітря вільно переміщається в легені, опухають, тим самим звужуючи дихальні шляхи, що може призвести до запалення легеневих мішків.

Справа в тому, що вплив в повітрі патогенних мікроорганізмів можуть також сприяти розвитку захворювання.

Емфізема часто відбувається разом з хронічним бронхітом, і разом ці дві хвороби називають хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ).

Прояви хвороби

Симптоми на початку захворювання можуть взагалі не проявитися, це призведе до того, що прогноз на буллезную емфізему легенів буде мати негативний результат. Вони стають очевидними лише тоді, коли достатня кількість легеневої тканини пошкоджується. Більшість людей з приводу бульозної емфіземою страждають на наступні симптоми:

• Задишка;
• Кашель з мокротою;
• Централізована біль у грудях, особливо під час занять фізичної активності;
• Деякі пацієнти страждають від нудоти;
• Втрата апетиту і втому в результаті проблем з постійним ускладненням дихання.

Зниження рівня кисню в крові може привести до проблем із серцем, слабкість і зміна кольору нігтів на нижніх і верхніх кінцівках. Пацієнт також може страждати від свистячого дихання, вироблений при диханні. Часто виникають стійкі хрипи, пов’язані із захворюванням, що говорить про звуження дихальних шляхів.

Лікування

Хоча, лікування залежить від основного захворювання, основною метою є зменшення запалення повітряних мішків і виправлення порушеного повітряного потоку в легені.

Лікування бульозної емфіземи легенів, не дивлячись на стадію розвитку і етіологію, завжди буде проводитися комплексно.

На жаль, навіть на самих ранніх етапах розвитку емфіземи, збільшені альвеоли і змінена легенева тканина необоротна.

Бактеріальні інфекції легенів, які викликають буллезную емфізему легенів, зазвичай лікуються антибіотиками. Для того щоб зменшити розмір запалених повітряних мішків, ваш лікуючий лікар може призначити стероїди у вигляді інгаляторів.

Якщо це дихальна проблема досягла останньої стадії, людина може страждати від руйнування легенів, при якому відбувається накопичення повітря в просторі між грудною стінкою і легкими. Це обмежує функціонування легенів під час дихання. Ця вважається досить серйозною проблемою, і в таких випадках проводиться операція, щоб видалити аномальне накопичення повітря.

Бульозна емфізема легенів вважається небезпечним захворюванням. При цьому слід мати на увазі, що куріння є основною причиною для його виникнення. Людина, яка курить, повинен відмовитися від своєї згубної звички, інакше лікування буде марним.

Якщо на ранніх етапах захворювання хворий кине палити, є велика ймовірність того, що він проживе таку ж тривалість життя, як і будь-яка інша людина без даного захворювання.

Для того щоб максимально наблизитися до лікування, хворому крім медикаментозного лікування призначається дихальна гімнастика, яка спрямована на поліпшення газообміну.

Прогноз захворювання

Прогноз на буллезную емфізему легень в основному не втішний.

Внаслідок того, що захворювання тривалий час може не давати про себе знати, людина продовжує куріння і навіть не замислюється про медичному обстеженні, що в підсумку призводить до складної стадії, яка не виліковна. Розвиток захворювання відбувається з високою швидкістю, що може призвести до інвалідності або навіть летального результату.

Источник: http://zsz.pp.ua/bulozna-emfizema-legen-shho-ce-take-yak-proxodit-likuvannya-ta-prognoz-na-dane-zaxvoryuvannya/